5/ 5

<h2><strong>Насіння Гігантські кавуна</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку насіння 20+ (1 г).</strong></span></h2> <div> <div>Дуже врожайний сорт, що дає великі баштанні вагою до 150 кг. Плоди мають дуже солодку м’якоть яскраво -червоного кольору. Хороша стійкість до хвороб.<br><br>Наші відібрані та перевірені насіння виробляють довгасті кавуни зі світло-зеленими прожилками, з вишуканим і дуже солодким смаком та величезним розміром навіть із Книги рекордів Гіннеса. При акуратному вирощуванні вага може перевищувати 130 кілограмів.<br><br>Гігантським кавунам потрібен теплий, вологий, добре дренований грунт. Слід пам’ятати, що рослини слід розміщувати на відстані не менше двох метрів один від одного в силу того розміру, якого може досягти гігантський кавун.<br><br>Виберіть завжди сонячне місце в саду для досягнення найкращих результатів.</div> </div> <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

VE 117 G (2g)

5/ 5

<h2><strong>Насіння груші дикої, груші з мигдалевими листками (Pyrus amygdaliformis)</strong></h2> <h2><span style="color: #fe0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> Груша дика, груша мигдалелистная (Pyrus amygdaliformis) — листопадний чагарник або нижнє дерево родини трояндових (Rosaceae). Виростає до 6 м у висоту, крона неправильна, округла, щільна. Коренева система міцна, глибока і добре розгалужена. Гілки вкриті шипами, кора червонувата, поздовжньо і поперечно тріщинувата, товщиною близько 1 см. Молоді пагони коричневі, спочатку густо опушені, пізніше оголюються.<br><br>Бутони маленькі, всього близько 2 мм завдовжки, покриті темно-сірими або темно-коричневими лусочками, які дрібно волохаті і загострені. Листки чергові, подовжені еліптичні, 3-8 см завдовжки, 1-3 см завширшки, загострені, з цільними краями або дрібно зубчасті, на лицьовій стороні темно-зелені, задня частина сірувата, дрібноопушена, розташовані на тонких черешках близько 1- 3 см завдовжки.<br><br>Квітки двостатеві, одностатеві, розміром близько 2 см, зібрані по 5-12 в гронові суцвіття, віночок побудований з 5 білих пелюсток. Цвіте в квітні-травні.<br><br>Плоди округлі, тверді, спочатку зелені, пізніше жовто-коричневі, розміром 2-3 см, розташовані на коротких ніжках. Дозрівають у жовтні, насіння чорне, плоске, довжиною близько 5-6 мм.<br><br>Поширений у південній і південно-східній Європі та Малій Азії. Ми маємо його вздовж Адріатики, в Істрії, на узбережжі та в Далмації. Росте в теплих, сонячних і напівтінистих місцях, у заростях, на листяних галявинах, на луках, у макісі.<br><br>Посухостійкий, слабший до низьких температур, добре зв’язує ґрунт і захищає його від ерозії. Повільно росте, має гарні пагони з пнів. Іноді його використовують як субстрат для щеплення плодових дерев.<br><br>Плоди їстівні, мають кисло-солодкий смак. Їх можна висушити і використовувати як чай або обробити за бажанням.<br><br><script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

V 114 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння вишні маньчжурської (Prunus maackii)</strong></h2> <h2><span style="color: #fe0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> Prunus maackii, який зазвичай називають маньчжурською вишнею або амурською дроселлю, - вид вишні родом з Кореї та обох берегів річки Амур, у Маньчжурії на північному сході Китаю та в Амурській області та Примор’ї на південному сході Росії. Раніше вважався видом Prunus subg. Padus, але як морфологічні, так і молекулярні дослідження показують, що він належить до Prunus subg. Цераз.<br><br>Його вирощують як декоративне дерево в Північній Європі та Північній Америці, головним чином для декоративної кори. Віддає перевагу сонячним променям і вологим (але дренованим) ґрунтам, добре переносить сильні зимові холоди, але не спеку. Плоди використовувалися у виробництві соків, киселів і варення. Вимірювані екземпляри були вирощені на висоту 17 м і діаметр стовбура 90 см.<br><br>Це листопадне дерево висотою 4-10 м. Кора на молодих деревах дуже чітка, гладка, блискуча бронзово-жовта, але з віком стає тріщинистою і тьмяно-сіро-коричневою. Листки чергові, яйцеподібні, 4–8 см завдовжки і 2,8–5 см завширшки, з опушеним черешком 1–1,5 см і цілим або дуже дрібно зубчастим краєм; вони темно-зелені зверху, трохи блідіші, знизу опушені. Квітки утворюються на прямостоячих колосах довжиною 5–7 см, кожна квітка діаметром 8–10 мм, з п’ятьма білими пелюстками. Плід являє собою невелику вишневидну кістянку діаметром 5–7 мм, спочатку зелену, з часом стає червоною, потім темно-фіолетовою або чорною. Цвіте в середині весни, плоди дозрівають з початку літа до початку осені.<script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

V 193 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння груші Вільямса (Williams)</strong></h2> <h2><span style="color: #fe0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> Груша Вільямса є одним з найвідоміших і найякісніших сортів груші. Це більш старий сорт, родом з Великобританії. Вільям дозріває в другій половині серпня. Плоди дуже великі, до 230 г.<br><br>Висота дерева до 9 метрів, у квітки Вільяма білі квіти, цвіте в квітні-травні. Основний колір плодів — світло-зелений, який при дозріванні перетворюється на лимонно-жовтий (виведені сорти червонуватого кольору). На епідермісі можна побачити невеликі коричневі плями (чечевиці).<br><br>М’якоть дрібнозерниста і дуже тонка за консистенцією, жовтувато-білого кольору, солодка і соковита. Він насичений смаком зі специфічно впізнаваним, досить вираженим мускусним ароматом і запахом. Практично можна сказати, що люди ототожнюють смак груші зі смаком Вільяма.<br><br>Плоди мають характерну форму «груша», яка нагадує дзвіночок. Сорт є William's, але з нього виробляють дійсно багато сортів.<br><br>Він дуже підходить як для свіжого вживання, так і для переробки. Рано починає плодоносити і рясно родить. Його збирають за 2 тижні до дозрівання (зазвичай в кінці серпня і протягом вересня) і може зберігатися в холодильнику до 5 місяців.<script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

V 121 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння Tomatillo Queen of Malinalco (Physalis ixocarpa)</strong></h2> <h2><span style="color: #fe0000;" class=""><strong>Ціна за упаковку з 10 насіння.</strong></span></h2> Старий і дуже рідкісний сорт з міста Маліналько на південному заході Мексики. Томатілло також відомий як мексиканський помідор з лушпинням. Це не помідор, як випливає з назви, але він тісно пов’язаний з ананасовою вишнею. Як і інші томатильо, рослина має кущоподібний габітус і висоту 180 - 200 см.<br><br>Плоди томатілло оточені тонкою китайською ліхтароподібною перетинкою. Ця оболонка починається зеленою і стає коричневою, майже прозорою, коли плоди дозрівають. Ці плоди дозрівають від зеленого до світло-жовтого. Цей томатілло більший і солодший за інші сорти томатілло.<br><br>Смак являє собою екзотичне поєднання кисло-солодкого. Форма цієї королеви Маліналько кругла і витягнута до звуженої. М'якоть гарна, солодка і соковита. Томатільос можна використовувати в салатах, сальсі та десертах з екзотичних фруктів, а також робити компоти.<br><br>Крім того, соус чилі (Salsa Verde) готується з томатільос і чилі. Надайте цій рослині міцну підтримку. Збір врожаю можливий з серпня, коли ліхтар стає напівпрозорим, а ягода жовтіє. Стиглі плоди опадають з рослини регулярно. Невитривалий однорічник.<br><br>Посів в березні, пересадка з квітня при стабільних температурах. Готові трохи більше, ніж через два місяці після пересадки, вони великі за розміром. Зокрема, цей сорт є одним з найсолодших видів з винятковим цитрусовим присмаком. <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

VT 167 (5 S)

5/ 5

<h2 class=""><strong>Насіння кавуна Densuke Japan</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку 5, 10, 50 насінин.</strong></span></h2> Найдорожчий у світі кавун коштує до 4500 доларів!<br>4500 доларів за кавун?!<br>Кавуни Densuke схожі на розкішний автомобіль у світі кавунів. Вирощені на острові Хоккайдо в Японії і щороку їх кількість обмежена! Кавуни Densuke - найдорожчі кавуни в світі!<br><br>Кавуни денсуке ростуть на Хоккайдо в Японії. Шкірка на кавуні помітно темніша, а м’якоть, як відомо, набагато солодша, ніж звичайні кавуни, які продаються в інших місцях.<br><br>Експерти стверджують, що якість солодощі та смаку набагато вища, ніж у інших динь на ринку, а текстура хрусткіша. Дині також обмежені в кількості, що забезпечує їх високий попит і високу ціну. <script src="//cdn.public.n1ed.com/G3OMDFLT/widgets.js"></script>

V 123 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння африканського персика (Nauclea latifolia)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку 10 насінин.</strong></span></h2> <p>Nauclea — рід квіткових рослин родини Rubiaceae. Цей вид — це вічнозелені дерева або чагарники, які є рідними для тропічної Африки, де він росте на нижчих висотах у лісах савани.</p> <p>Дерево або чагарник невеликого або середнього розміру, до 30 м заввишки, з великими простими, помітними прожилками листя і дивними, але красивими кулястими, білими суцвіттями з сильним запахом. Дає червоні, їстівні плоди з соковитою, солодкою, червоною, м’якоттю, смак якої нагадує яблука.</p> <p>При вирощуванні він добре адаптується до тропічного клімату і починає плодоносити вже через кілька років. Однак поки що за межами Африки він майже не відомий.</p> <p>Його можна вирощувати у великому квітковому горщику.</p>

V 108 (10 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння Fuzzyfruit nightshade (Solanum candidum)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> <p>Трав’янистий чагарник до 3 м заввишки з великими лопатевими листям і пухнастими, розміром з абрикос, їстівними плодами. Solanum candidum широко поширений у лісистих місцевостях і порушених районах від південної Мексики на південь уздовж Анд до Перу.</p> <p>Solanum candidum - це вид вічнозелених чагарників, родом з Південної Америки, який іноді вирощують заради їстівних плодів.</p> <p>Неодомашнений і дуже рідкісний у вирощуванні, він відомий як пасльон fuzzyfruit, naranjilla Silvestre або chichilegua. Плід дещо нагадує споріднену кокону (Solanum sessiliflorum), і Solanum candidum, мабуть, буде гібридизуватися з низкою близьких родичів, включаючи кокону, наранджіллу та псевдолуло. Однією з помітних відмінностей є надзвичайно м’які плоди, які, на відміну від більшості своїх родичів, не відриваються легко після повного дозрівання, що заважає з’їсти стиглі плоди. Тим не менш, S. candidum є близьким родичем інших пасльонових, культивованих заради їх їстівних плодів, включаючи помідор (S. lycopersicum), наранхіллу (S. quitoense) і баклажан (S. melongena). Його відносно сильна стійкість до шкідників і хвороб (у порівнянні з більш апетитними родичами) викликає певний інтерес у сільському господарстві.</p> <p>З наукової точки зору, S. candidum представляє додатковий інтерес, оскільки він є найближчим родичем і можливим предком азіатських представників тієї ж ботанічної клади, зокрема Solanum lasiocarpum, яка є рідною в Індії, але культивується заради плодів, схожих на наранхіллу, і також легко гібридизується з S. candidum.</p> <p>Вважається, що Solanum candidum походить із помірних Андських регіонів Колумбії, Перу та Чилі. Як і кокона, наранджілла та індійський пасльон, S. candidium може плодоносити протягом 1-2 років після насіння. Недовговічне виробництво плодів вимагає досить тривалого вегетаційного періоду, що обмежує його сільськогосподарський потенціал у більш помірному кліматі. Як і наранджілла і кокона, S. candidum найкраще пристосований до субтропічного клімату хмарних лісів, де морози невідомі, але екстремальна спека також дуже рідкісна або невідома. Плоди — округлі ягоди, вкриті стійким шерстю навіть у дозріванні, розміром до 2 см, які дозрівають до жовтого або червоного кольору.</p>

V 124 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння маленьке червоної Кокона (Solanum sessiliflorum)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> <p>Сорт Solanum sessiliflorum зі смачними дрібними коричнево-червоними плодами, популярний у низовинах Амазонки в Колумбії та Перу для приготування соків і соусів.</p> <p>Solanum sessiliflorum, кокона, [3] — тропічний чагарник родини пасльонових. Рослина кокона має міцні гілки та величезні, зубчасті та волохаті листя. Кокона дуже нагадує ряд близьких родичів, включаючи наранджіллу і псевдолуло. Від цих рослин його можна відрізнити відсутністю колючок. Він буде гібридизуватися з тими та іншими близькими родичами. Коконі також не вистачає характерного фіолетового забарвлення, яке зазвичай спостерігається у наранджілли. Його квіти нагадують великі квіти картоплі, зі світло-зеленими пелюстками. Кокону збирають у деяких частинах Південної Америки навколо тропічних лісів Амазонки, таких як провінція Пурус на сході Перу.</p> <p>Плід кокони — червона, помаранчева або жовта їстівна ягода. Кокона родом з Андського регіону Південної Америки, де її час від часу культивують для споживання людиною.</p> <p>Кокону також можна вирощувати як кімнатну декоративну рослину в помірному кліматі, але вона, здається, досить чутлива до павутинного кліща, тому слід подбати про те, щоб взимку не тримати її в занадто сухому повітрі. Як і наранджілла, кокони дуже чутливі до попелиць і нематод. Як субтропічні рослини, вони можуть переносити прохолодну погоду, але будуть вбиті або сильно пошкоджені від морозу. Влітку його можна вирощувати на вулиці або в холодній теплиці. При вирощуванні з насіння кокони можуть плодоносити вже через 9 місяців або до 24 місяців.</p> <p>Solanum georgicum і Solanum hyporhodium були (а іноді й досі) включені до цього виду, але сьогодні вони зазвичай розглядаються як різні.</p>

V 132 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння волохатого банана з Борнеї (Musa hirta)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 3 насінин.</strong></span></h2> <p>Маловідомий банан висотою лише близько 2,5 м (8 футів), який утворює привабливі купки. Прямостояче суцвіття з волохатими стеблами створює загострену нирку з блискучими пурпурно-рожевими листками, за якими йдуть маленькі, кремезні, золотисто-волосисті плоди.</p> <p>Плоди, як і лише деякі інші види бананів, видаляються, коли повністю дозрівають, а це означає, що сама шкірка розколюється і відкриває м’якоть фрукта зсередини.</p> <p>На відміну від більшості бананів, він більш солодкий і соковитий. Стиглі фрукти за смаком нагадують суміш ківі та банана, а насіння їдять разом із фруктом.</p> <p>Недозрілі плоди очищають від шкірки і їдять із сіллю. Квіти використовують як овочі, варять і приправляють сіллю і спеціями.</p> <p>Цей вид має декоративні та плодові якості, які слід серйозно розглянути при вирощуванні.</p>

V 88 MH (3 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння бразильської гуави (Psidium guineense)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насіння.</strong></span></h2> <p>Загальні назви: бразильська гуава, кастильська гуава, кисла гуава, гвінейська гуава (англійська мова), Goyavier du Brésil (французька мова), brasiliaanse koejawel (африкаанс), Stachelbeerguave (німецька мова), chobo, diondan (Болівія), guayabillo de tierrayabillo (Сальвадор), araçá do campo, aracahy (Бразилія), guayaba brava, sacha guayaba (Перу), allpa guayaba (Еквадор), guayaba agria (Венесуела, Мексика), guayaba acida, chamach, pichippul (Гватемала), guísaro (Коста Ріка), і guayabita de sabana (Панама).</p> <p>Батьківщиною цієї рослини є Америка, де її природний ареал простягається від Мексики до Аргентини і включає частини Карибського басейну. Він був широко введений за межі цього ареалу, і в деяких місцях його культивують. Він натуралізований в деяких частинах Індії.</p> <p>Рослина найкраще росте на сонячних ділянках з вологими родючими ґрунтами, але вона толерантна до широкого спектру умов і може рости на порушених ділянках і на поганих ґрунтах. Не переносить засолення або затоплених субстратів. У Бразилії він найчастіше зустрічається в прибережних районах.</p> <p>Ця рослина може бути чагарником висотою від 1 до 3 метрів або деревом, що досягає 7 метрів. Кора і листя сіруваті. Довжина листя до 14 сантиметрів, ширина 8 сантиметрів. Жорсткі леза овальної форми іноді мають зубчасті краї. Нижня сторона дуже залозиста і покрита блідими або червонуватими волосками. Квітки ростуть у пазухах листків поодиноко або в кистях до 3. Квітка має білий віночок і багато тичинок. Воно ароматне. Плід твердий, смачний, ароматний, солодкий, соковитий, округлої форми, шириною до 2,5 сантиметрів. У нього жовта шкірка, жовта зовнішня м’якоть і білувата внутрішня м’якоть, що містить багато насіння. Його можна їсти свіжим або робити з нього джеми, напої або десерти.</p> <p>Це чудове та міцне декоративне та фруктове дерево для тропічного клімату.</p> <p>Його можна вирощувати в квітковому горщику!</p>

V 179 (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння Ідеальні маракуї (Passiflora popenovii)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 3 насіння.</strong></span></h2> <p>Рідкісна Passiflora popenovii дає, мабуть, найсмачніший плід з усіх видів Passiflora. Прозора і дуже соковита м’якоть всередині м’якої оболонки яскраво-жовтого фрукта надзвичайно солодка і має винятковий, екзотичний і ароматний смак.</p> <p>Він походить з тропічних лісів Колумбії та Еквадору на висоті від 500 до 1900 м (1600 і 6200 футів), але вважається, що вимер у дикій природі і вирощується лише локально. Він легко адаптується до вирощування в широкому діапазоні кліматичних умов.</p> <p>Ми вважаємо, що Perfect Passionfruit має потенціал стати набагато популярнішим, ніж Passiflora edulis або Passiflora ligularis, які поширені на фруктових ринках у всьому світі.</p> <p>Морозостійкий до -6С</p>

V 210 (3 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння пау-пау, гірськи́й бана́н (Asimina triloba)</strong></h2> <h2><span style="color: #fe0000;"><strong>Ціна за упаковку з 3 насінин. </strong></span></h2> <strong style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff;">Азимі́на трилопате́ва</strong><span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> (</span>лат.<span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> </span><em style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff;">Asimina triloba</em><span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;">), також відома під назвами </span><strong style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff;">пау-пау</strong><span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> або </span><strong style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff;">гірськи́й бана́н</strong><span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> — вид дводольних квіткових рослин із роду </span>азиміна<span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;"> родини </span>аннонових<span style="color: #202122; font-family: sans-serif; font-size: 14px; background-color: #ffffff; float: none; display: inline;">. Єдиний вид цієї родини, який може зростати та давати плоди за межами </span>тропічного клімату. <br /><br /> <h2><span id="Назва">Назва</span></h2> <p>Наукова назва роду <em>Asimina triloba</em> взята з індіанської назви <em>assimin</em> через французьку <em>asiminier</em>, епітет <em>triloba</em> відноситься до квітів («трилопатеві» чашечки).</p> <p>Вид має багато народних назв: «папая», «Paw Paw», «лапа-лапа», «динне дерево». Серед інших місцевих назв: «дикий банан», «банан прерії», «Indiana-банан», «Hoosier-банан», «західновіргінський банан», «канзаський банан», «кентуккійський банан», «мічиганський банан», «міссурійський банан», «банан бідняка», «Ozark-банан», «бананґо».</p> <h2><span id=".D0.86.D1.81.D1.82.D0.BE.D1.80.D1.96.D1.8F"></span><span id="Історія">Історія</span></h2> <p>Найперша документальна згадка про азиміну віднайдена за 1541 рік в доповіді іспанської експедиції Ернандо де Сото, яка знайшла її в індіанців Північної Америки, які вирощували її на схід від річки Міссісіпі.</p> <p>Охолоджені фрукти азиміни були улюбленим десертом Джорджа Вашингтона і Томаса Джефферсона.</p> <p>Експедиції Льюїса і Кларка іноді харчувалися азиміною під час своїх подорожей.</p> <h2><span id=".D0.9E.D0.BF.D0.B8.D1.81"></span><span id="Опис">Опис</span></h2> <p>Листопадне дерево або чагарник висотою до 15 м, зазвичай 4-5 м. Молоді пагони густо опушені; однорічні — голі, оливково-коричневі, блискучі; дворічні — сірі, з помітними сочевичками.</p> <p>Бруньки коричнево-червоні, шерстисті. Листки обернено-довгасто-яйцеподібні, довжиною 12-30 см, шириною 4,5-12 см, на вершині коротко загострені, що поступово звужуються до черешка, цілокраї, шкірясті, з частими точковими залозками, видимими на просвіт, молоді листки знизу з червонувато-коричневим опушенням, пізніше цілком голі, світло-або сіро-зелені. Черешки довжиною 0,8-1,2 см. В середині осені вони жовтіють і опадають, нове листя з'являється в кінці квітня, коли рослина вже відцвітає.</p> <p>Квітки зазвичай поодинокі, коричнево-пурпурові, діаметром до 4,5 см, з'являються в пазухах листків попередніх років, на кудлатій, опушеній квітконіжці завдовжки 1 — 3 см; три чашолистки яйцеподібні, гострі, зовні блідо-зелені і опушені; шість пелюсток широкояйцеподібні, тупо-загострені, темно-пурпурові або винно-червоні, з сітчастими жилками, рано відцвітають, зовнішні відігнуті, внутрішні прямостоячі. Кожна квітка містить кілька маточок, чим пояснюється здатність однієї квітки утворювати кілька плодів. Квітки двостатеві, але запилюються перехресно. У природних умовах азиміну трилопатеву запилюють падальні мухи і жуки-мертвоїди — її квіти видають несильний, але дуже неприємний запах, схожий на запах гнилого м'яса.</p> <h3><span id=".D0.9F.D0.BB.D0.BE.D0.B4.D0.B8"></span><span id="Плоди">Плоди</span></h3> <div> <div><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/17/Asimina_triloba_kz1.jpg/220px-Asimina_triloba_kz1.jpg" decoding="async" width="220" height="212" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/17/Asimina_triloba_kz1.jpg/330px-Asimina_triloba_kz1.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/17/Asimina_triloba_kz1.jpg/440px-Asimina_triloba_kz1.jpg 2x" data-file-width="2568" data-file-height="2472" style="border-width: 1px; border-image-width: initial;" /> <div> <div></div> Квітка</div> </div> </div> <div> <div><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/aa/Pawpaw-fruit.jpg/220px-Pawpaw-fruit.jpg" decoding="async" width="220" height="246" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/aa/Pawpaw-fruit.jpg/330px-Pawpaw-fruit.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/aa/Pawpaw-fruit.jpg 2x" data-file-width="402" data-file-height="450" style="border-width: 1px; border-image-width: initial;" /> <div> <div></div> Плід</div> </div> </div> <p>Плоди довжиною 5–16 см, шириною 3–7 см, важать від 20 до 500 г, по 2–8 плодів на одній плодоніжці, зазвичай довгасті, циліндричні або округлі, зазвичай дещо криві.</p> <p>Насінини коричневі, довжиною 2–2,5 см, по 10–12 у кожному плоді, розташовані двома рядами (12-16% загальної ваги плоду). Насіння отруйне.</p> <p>Шкірка у плодів тонка, напівпрозора, легко зчищається. Колір у міру дозрівання змінюється від зеленого до лимонно-жовтого, а після перших заморозків стає коричневим або чорним. М'якуш стиглого плоду м'який, білувато-жовтий або помаранчево-жовтий, з нудотно солодким смаком і приємним ананасово-суничним ароматом. Плоди багаті на фруктозу і сахарозу, а також на мікроелементи. Смаком зріла азиміна трохи нагадує банан або манго.</p> <p>Цвітіння відбувається у квітні — травні, триває близько трьох тижнів. Плоди достигають протягом 4 тижнів у вересні-жовтні.</p> <h2><span id="Поширення_і_екологія">Поширення і екологія</span></h2> <p>У природі ареал виду охоплює Північну Америку — від південної частини Онтаріо (Канада) до Флориди. На заході його ареал доходить до південно-східної Небраски і Техасу<sup id="cite_ref-GRIN_2-0">[2]</sup>. Азиміна була завезена в Іспанію, Францію, Італію, Японію і ряд інших країн.</p> <p><em>Asimina triloba</em> в природних умовах росте на пухких, вологих ґрунтах в лісистих місцевостях, по берегах річок, часто утворюючи густі зарості.</p> <p>Оптимальний клімат: вологе та прохолодне літо, від прохолодної до холодної зими, з мінімумом 810 мм дощу на рік, коли опади рівномірно розподілені протягом року. Добре росте в межах зони 5 (-26 °C) і зони 8 (-9 °C).</p> <div> <div><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/41/PawPaw_bark.jpg/220px-PawPaw_bark.jpg" decoding="async" width="220" height="331" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/41/PawPaw_bark.jpg/330px-PawPaw_bark.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/41/PawPaw_bark.jpg/440px-PawPaw_bark.jpg 2x" data-file-width="2000" data-file-height="3008" style="border-width: 1px; border-image-width: initial;" /> <div> <div></div> Кора</div> </div> </div> <h2><span id=".D0.A0.D1.96.D0.B7.D0.BD.D0.BE.D0.BC.D0.B0.D0.BD.D1.96.D1.82.D1.82.D1.8F"></span><span id="Різноманіття">Різноманіття</span></h2> <p>Великий список сортів, багато з яких були виявлені в природі, і в переважній більшості були отримані схрещенням. Деякі сорти були розроблені в США, інші в Європі.</p> <p>Сорт «Mango», був виявлений у дикій природі (можливо, його назва походить від його схожості з ароматом тропічним фруктів). Ще один дуже популярний сорт в Європі був виведений в Італії «Prima 1216». Дуже важко зробити порівняння сортів за смаковими якостями, так як це суб'єктивний аспект. Однак, у 2008 році в штаті Кентуккі державним університетом проводилися дегустації різних сортів азиміни. Дегустатори повинні були вказати, як вони сприймають смак фруктів і класифікувати його. Їх також просили вказати, чи вони відчували присмак дині, гіркий присмак, або не сприймали ніякого післясмаку. Результати вказані в таблиці.</p> <h2><span id="Біохімія">Біохімія</span></h2> <div> <div><img alt="" src="https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e9/AbbotV1Tab04AA.jpg/220px-AbbotV1Tab04AA.jpg" decoding="async" width="220" height="269" srcset="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e9/AbbotV1Tab04AA.jpg/330px-AbbotV1Tab04AA.jpg 1.5x, //upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e9/AbbotV1Tab04AA.jpg/440px-AbbotV1Tab04AA.jpg 2x" data-file-width="981" data-file-height="1200" style="border-width: 1px; border-image-width: initial;" /> <div> <div></div> Метелики зебра ластівчин хвіст (<em>Eurytides marcellus</em>) з листками азиміни</div> </div> </div> <p>Насіння містить хімічні речовини, які можуть стати корисними при хіміотерапії раку простати і товстої кишки.</p> <p>Листя також містить речовини, токсичні для більшості комах. Помітним винятком є ​​метелик зебра ластівчин хвіст (<em>Eurytides marcellus</em>), чиї личинки харчуються листям різних видів азиміни, і як наслідок, протягом усього життя метелика він залишається неприємним для птахів та інших хижаків.</p> <p>Кора дерева азиміни містить інші ацетогеніни, в тому числі asimin, asiminacin і asiminecin, які виявились сильними інгібіторами мітохондрії, що робить <em>Asimina triloba</em> перспективним джерелом пестицидів і протипухлинних сполук.</p> <h2><span id=".D0.97.D0.BD.D0.B0.D1.87.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F_.D1.96_.D0.B7.D0.B0.D1.81.D1.82.D0.BE.D1.81.D1.83.D0.B2.D0.B0.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span id="Значення_і_застосування">Значення і застосування</span></h2> <p>Інтродукована в 1736 році. У Західній Європі у відкритому ґрунті вирощується в Іспанії, Франції, Італії та Португалії. В Україні поширена в Криму. В останні десятиліття вирощується у Новій Каховці у колишньому відділенні Нікітського ботанічного саду УААН,звідти азиміна поширилася по дачних масивах Херсона та Миколаєва. В невеликій кількості вирощується в Центральному ботанічному саду ім. М. М. Гришка. Центром її комерційного вирощування є південний схід штату Огайо, де щорічно недалеко від м. Олбані проводиться так званий<em> Pawpaw Festival</em><sup id="cite_ref-3">[3]</sup>.</p> <p>Насіння азиміни отруйне, містить алкалоїд азимінін і його настоянка вживається, як блювотний засіб. Листя дає сечогінний ефект, зрілі плоди — проносний.</p> <p>Свіжі плоди <em>Asimina triloba</em> зазвичай їдять сирими, або охолодженим або при кімнатній температурі. Тим не менш, вони можуть зберігатися 2–3 дні при кімнатній температурі, або близько тижня, при охолодженні. М'якуш плодів також часто використовують у десертах, додають у морозиво або млинці, а також в сокові суміші. Листя, багате на природні інсектициди, а також гілки та кора азиміни можуть бути використані як органічний пестицид.</p> <p>Деревина <em>Asimina triloba</em> не є комерційно цінною.</p> <p><em>Asimina triloba</em> іноді включають в екологічне відновлення насаджень, оскільки це дерево добре росте на вологих ґрунтах і здатне утворювати густі зарості. Азиміна особливо цінується для створення швидкозростаючої рослинності в районах, де часті повені еродують поверхню, бо її коренева система допомагає утримувати ґрунти.</p> <h3><span id=".D0.90.D0.B3.D1.80.D0.BE.D1.82.D0.B5.D1.85.D0.BD.D1.96.D0.BA.D0.B0"></span><span id="Агротехніка">Агротехніка</span></h3> <p><em>Asimina triloba</em>— єдиний з видів родини аноннових, поширений за межами тропічного клімату. Його стійкість до холоду (до −29 °C) дає змогу вирощувати ці рослини в Європі.</p> <p>Азиміна трилопатева введена в культуру трохи більше 100 років тому: відомо 68 сортів, плоди яких відрізняються термінами дозрівання, розмірами і величиною насіння. Основним недоліком цієї культури є низька врожайність у порівнянні з багатьма іншими плодовими — вона складає всього 25-40 кг з дерева. Пересадка цієї рослини також пов'язана з труднощами, оскільки у азиміни стрижневий корінь. Плоди азиміни важко зберігати, вони швидко перестигають і набувають неприємного присмаку.</p> <p>Розмножують азиміну насінням і щепленням. Вирощені з насіння рослини зазвичай починають цвісти і плодоносити через 4-8 років, щеплені — через 2-3 роки. Азиміна дуже стійка до хвороб і шкідників.</p> <p>Протягом перших двох років саджанці потребують цілковитого затінення, тому що природно ці рослини ростуть в густих лісах при повній відсутності прямих сонячних променів. У третій рік вимагає часткового затінення і вже на четвертому році — прямого сонячного світла. При посадці бажано залишити відстань між деревами 2,5 м.</p> <p>Є дуже мало сортів, які відомі, як самозапильні. Більшість сортів вимагають іншого сорту для запилення.</p> <p>Хоча Asimina triloba може давати плоди в тіні, але найкращий урожай дає при повному перебуванні на сонці, і з деяким захистом від вітрів через великі розміри її листя.</p> <p>Найкраще росте на ґрунтах злегка кислих (рН 5,5-7), глибоких, родючих, добре дренованих, цей останній пункт має важливе значення для її успішного росту. Азиміна погано почуває себе на важких або перезволожених ґрунтах.</p> <p>Азиміну ніколи не культивували в великих масштабах, в першу чергу тому, що її плоди починають бродити невдовзі після їх збору, і тільки заморожені фрукти можна зберігати або перевозити. Інші методи збереження включають висушування, виробництво джемів або желе.</p> <p>В останні роки вирощування азиміни привертає підвищений інтерес, зокрема тому, що вона стійка до шкідників, і її успішно вирощують без пестицидів. Комерційне вирощування і збирання азиміни розвинуто у південно-східному Огайо, а також вивчаються в Кентуккі і Меріленді, а також в різних районах за межами природного ареалу виду, в тому числі в Каліфорнії.</p> <p>Бажані сорти азиміни поширюються щепленням. Відсутність успішного запилення є найбільш поширеною причиною поганого плодоношення. Рекомендується перехресне запилення, принаймні, двох різних генетичних різновидів рослин, і виробники часто вдаються до ручного запилення або використання запилювачів, для принадження яких розпорошують рибну емульсію або розвішують курячі шиї або інше м'ясо поблизу відкритих квіток.</p> <p>Азиміна також набирає популярності серед озеленювачів і садівників завдяки відмінному росту дерева, привабливості та смаковими якостями її плодів, високої стійкості до шкідників та хвороб і відносно низьким експлуатаційним затратам. Однак, пересадку дорослого дерева необхідно здійснювати в контейнері, аби не пошкодити його тендітні корінці.</p> <p><br /><br /><br /><br /><br /><br /></p>

V 48 (3 s)

5/ 5

<meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=UTF-8" /> <h2><strong><em><span style="text-decoration: underline;">Golden Currant Seeds (Ribes Aureum)</span></em></strong></h2> <h3><span style="color: #ff0000;"><strong>Price for Package of 10 seeds.</strong></span></h3> <p>Grown for its clove-scented flowers and its edible berries, this small to medium-sized deciduous shrub from central and western North America makes an excellent subject for the ornamental or culinary garden. Its showy drooping clusters of small, five-lobed, bright yellow flowers appear in mid- to late spring, and are visited by hummingbirds. Small, tart, juicy, several-seeded "currants" follow, ripening to black or yellow in mid- or late summer. The smooth, light green, three-lobed leaves turn purplish tones in fall. The former Ribes odoratum is now considered to belong under Ribes aureum as variety villosum.</p> <p>This tough and adaptable shrub does well in a wide range of soils in full to partial sun. It needs some winter chill to perform well. Use it in mixed borders, edible plantings, and hedges.</p> <p> </p> <p><strong>Genus</strong> - Ribes<br /><strong>Species</strong> - Aureum<br /><strong>Common name</strong> - Golden Currant<br /><strong>Other names</strong> - Ribes teniuflorum, Buffalo currant, Missouri current<br /><strong>Germination rate</strong> - 80%<br /><strong>Pre-Treatment</strong> - Required<br /><strong>Germination info</strong> - Cold/moist stratification for 120 days<br /><strong>Hardiness zones</strong> - 3 - 7<br /><strong>Height</strong> - 3'-6' / 0.9m - 1.8m<br /><strong>Spread</strong> - 3'-6' / 0.9m - 1.8m<br /><strong>Plant type</strong> - Shrub<br /><strong>Vegetation type</strong> - Deciduous<br /><strong>Exposure</strong> - Full Sun, Partial Sun, Partial Shade<br /><strong>Soil PH</strong> - Acidic, Neutral, Alkaline<br /><strong>Soil type</strong> - Clay, laom, Sand, well drained<br /><strong>Water requirements</strong> - Average Water<br /><strong>Landscape uses</strong> - Edible, Fruit / Fruit Tree, Hedges, Mixed Border, Wildflower<br /><strong>Leaf / Flower color</strong> - Green, Light Green / Yellow<br /><strong>Plant growth rate</strong> - Medium</p>

V 129 G (10 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння Passiflora adulterina</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0808;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насінин.</strong></span></h2> <p>Рідкісний вид Passiflora був виявлений в Колумбії в 2015 році.<br />Вічнозелена багаторічна в’юнка висотою 5 м (до 20 м у природі) з черговими, еліптичними, насичено-зеленими прожилчастими листям і дрібно-пилчастими краями листя. У пазухах листків з’являються довгі звисаючі рожеві квіти, за якими йдуть ефектні їстівні та смачні плоди. Він приносить багато плодів у формі папайї.</p> <p>Взимку зазвичай втрачає надземну частину, тому навесні знову проростають молоді пагони. Цвіте з весни до осені. З весни до осені зберігається на відкритому повітрі, а взимку – в прохолодному приміщенні.</p> <p>Зимостійкий до -6С</p>

V 22 PAS (5 S)