5/ 5

<meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=UTF-8" /> <h2><strong>Насіння цибулі морської (Albuca bracteata) </strong></h2> <h2><strong><span style="color: #ff0000;">Ціна за упаковку з 3 насінин.</span> </strong></h2> <p>Albuca bracteata (син. Ornithogalum longebracteatum), відомий під загальними назвами вагітна цибуля, помилкова морська цибуля та морська цибуля. Це вид цибулинних квітучих рослин із сімейства спаржевих. Його квіткові стебла можуть досягати висоти 90 см і можуть нести до 100 зеленувато-білих квіток.</p> <p>Ланцетні листя у формі ремінця, довжиною 60 см (2 фути) і шириною 2,5 см (1 дюйм), виступають із об’ємної цибулини, яка значною мірою знаходиться над землею. Коріння білі та соковиті. Багато дрібних, запашних, білих квіток діаметром 0,5 см і зеленою серединкою є на кистях, які можуть досягати 70–90 см заввишки. Цвітіння зазвичай відбувається з весни до початку зими (з травня по серпень у північній півкулі), на одному стеблі від 50 до 100 квіток. Одна рослина може мати до 300 квіток одночасно. Фруктові капсули мають довжину 10 мм і діаметр 6 мм. Насіння довгасті з розмірами 4 на 1,5 мм. Albuca bracteata є криптофітом, оскільки листя відмирає в періоди посухи.</p> <p>Часто вирощується як декоративна рослина. Рослина дуже пристосовується і тому ідеально підходить для вирощування в контейнерах. Віддає перевагу пряме сонце. Субстрат повинен бути добре дренованим.</p> <p>Витримує температуру до -5 ° C.</p> <p>У медицині подрібнене листя рослини використовують для лікування порізів і синців. За деякими джерелами, лікарська дія цієї рослини подібна до дії алое вера.</p>

CT 23 (3 S)

5/ 5

<h2 class=""><strong>Насіння Юка нитчата (Yucca filamentosa)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насінин.</strong></span></h2> <p style="color: #202122; font-size: 14px;"><b>Юка нитчата</b><span> </span>(<i>Yucca filamentosa</i>) — багаторічна вічнозелена майже безстеблова з дерев'янистим стеблом рослина, вид роду<span> </span>юка<span> </span>родини<span> </span><span>холодкові</span><span> </span>(<i><span>Asparagaceae</span></i>).</p> <p style="color: #202122; font-size: 14px;">Багаторічний вічнозелений кущ.</p> <p style="color: #202122; font-size: 14px;">Листя лінійно-ланцетні, плоскі. Прикореневі, що ростуть з розетки — синьо-зеленого кольору, довжиною від 30 до 90 см і шириною 2-4 см, з різко загостреною м'якою або твердою верхівкою. По краях листя звисають нитки, які з часом можуть опадати.</p> <p style="color: #202122; font-size: 14px;">Суцвіття —<span> </span>волоть<span> </span>висотою від 1 до 3(4) м. Квітки вершково-білі, жовтувато-білі або білі із зеленуватим відтінком, пониклі, від 5 до 8 см завдовжки, пелюсток 6.</p> <p style="color: #202122; font-size: 14px;">Плід — суха округла коробочка розміром 4-5 × 2 см. Насіння чорного кольору, тонке, 6 мм в діаметрі.</p> <h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;"><span id=".D0.9F.D0.BE.D1.88.D0.B8.D1.80.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F_.D1.82.D0.B0_.D0.B5.D0.BA.D0.BE.D0.BB.D0.BE.D0.B3.D1.96.D1.8F"></span><span class="mw-headline" id="Поширення_та_екологія">Поширення та екологія</span></h2> <p style="color: #202122; font-size: 14px;">Ареал виду охоплює схід і південний схід<span> </span>США<span> </span>від штату<span> </span>Меріленд<span> </span>і<span> </span>Нью-Гемпшир<span> </span>на півночі, штату<span> </span>Флорида<span> </span>на півдні і до штатів<span> </span>Теннессі,<span> </span>Міссісіпі<span> </span>(Небраска, Техас<sup id="cite_ref-1" class="reference">[1]</sup>) на заході.</p> <p style="color: #202122; font-size: 14px;">Виростає на сухих, піщаних ґрунтах уздовж узбережжя або кам'янистих місцях проживання, на полях, вздовж узбіч доріг і в інших відкритих місцях.</p> <p style="color: #202122; font-size: 14px;">Квіти з'являються в кінці весни, на початку літа.</p> <p style="color: #202122; font-size: 14px;">У природі квіти запилюються юкковою міллю (<i>Tegeticula yucasella</i>) і схожими видами з роду<span> </span><i>Tegeticula</i><span> </span>і<span> </span><i>Parategeticula</i><span> </span>з родини<span> </span><i>Prodoxidae</i>). Самки юккових молей скачують пилок в кульку, яку переносять вночі в іншу квітку. Проникнувши в іншу квітку, самка спочатку відкладає яйця в зав'язь, після чого цілеспрямовано поміщає грудку пилку на сенсорну поверхню рильця маточки. Личинки молей харчуються розвиваються насінням, оскільки личинки дозрівають перш ніж з'їдять всі насіння, то від 60 до 80 % насіння зберігає схожість. Якщо в плоді розвивається надто багато личинок молі, рослина скидає плоди. В Європі рослина не плодоносить через відсутність юковой молі, отримання плодів можливо при штучному запиленні.</p> <p style="color: #202122; font-size: 14px;">Розмноження: насінням, кореневими паростками, стебловими і кореневими живцями. Посів насіння проводять рядками або в розкид, в легку піщану землю із закладенням піском або легкої землею на глибину 1-2 см.</p> <h2 style="color: #000000; font-size: 1.5em;"><span id=".D0.97.D0.B0.D1.81.D1.82.D0.BE.D1.81.D1.83.D0.B2.D0.B0.D0.BD.D0.BD.D1.8F_.D1.96_.D0.B7.D0.BD.D0.B0.D1.87.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F"></span><span class="mw-headline" id="Застосування_і_значення">Застосування і значення</span></h2> <p style="color: #202122; font-size: 14px;">У США волокна юки нитчатої донині додають до бавовни при виробництві джинсів — це підвищує стійкість джинсів до зносу. Також волокна юки нитчатої використовують при виробництві канатних мотузок і паперу.</p> <p style="color: #202122; font-size: 14px;">Як декоративна рослина вирощується у всіх частинах світу. Також використовується для створення композицій у ландшафтному дизайні.</p> <h3 style="color: #000000; font-size: 1.2em;"><span id=".D0.A3_.D0.BD.D0.B0.D1.80.D0.BE.D0.B4.D0.BD.D1.96.D0.B9_.D0.BC.D0.B5.D0.B4.D0.B8.D1.86.D0.B8.D0.BD.D1.96"></span><span class="mw-headline" id="У_народній_медицині">У народній медицині</span></h3> <p style="color: #202122; font-size: 14px;">Індіанські племена використовували юкку нитчату в медицині, робили мотузки, з коренів робили мило. Мазь з подрібнених коренів використовувалася для лікування розтягувань і ран на шкірі.</p>

CT 8 (5 S)

5/ 5

<div id="idTab1" class="rte"> <h2 id="short_description_content"><strong>Насіння алое котячого хвоста (Aloe castanea)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насінин.</strong></span></h2> <div> <p>Алое кастанея (алое котячого хвоста) - вид алое, ендемічний для Південної Африки.<br>Чудове алое, що утворює чагарник або невелике дерево заввишки майже 4 м з короткими товстими гілками, що містять розетки з вузьких, зелених або блідо-блакитних листя. Суцвіття мало розгалужені і схожі на котячі хвости.<br><br>Легко вирощується з насіння в теплому помірному та тропічному кліматі в зонах 9 до 11 USDA.&nbsp;</p> </div> </div>

CT 27 (5 S)

5/ 5

<h2 class=""><strong>Насіння бромелії Плюміє (Bromelia karatas)</strong></h2> <h2><span style="color: #ff0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насінин.</strong></span></h2> Bromelia karatas - вид тропічних рослин із родини Bromeliaceae, широко поширений від Карибського басейну до Центральної та Південної Америки. Їстівні фрукти люди споживають у фруктовому соку або в сирому вигляді.<br><br>Видом є гемікриптофіт. Це трапляється у розетках з короткими і міцними стеблами, які розмножуються бігунами або розсадою. Листя мають довжину від 2 до 3 метрів і ширину від 4 до 6 сантиметрів. По краю клинка розташовані міцні колючки. Квітки сидячі.<br><br>Веретеноподібні плоди від сірувато-жовтого до червоного мають довжину від 4 до 8 сантиметрів, містять дуже багато дрібних чорних насінин у білій соковитій м’якоті<br><br>Вживання їжі<br><br>Вид широко поширений у дикій природі, але також культивується в живоплотах. Червоношкірі фрукти зі смаком, схожим на смак найвідоміших видів Bromeliaceae, ананаса або Ananas comosus, їдять у сирому вигляді або у фруктовому соку. Завдяки високому вмісту бромеліну плід чутливо атакує слизову рота.<br><br>Плід відомий під багатьма назвами, особливо у Венесуелі (камбуріто, чигуїчігуе, курібіджіль, квірібіджіль, куруджуль або кускута), у Мексиці (кокуїстле, йокуїсте або йокуістле, тімбіріче, тімбірічі, на Кубі (майя цимаррона, майя де раньйон, майя піон). ), у Мексиці, Колумбії та Венесуелі як піньюела, у Пуерто-Рико як пінья де куерво, португальській - карагуата, карауата, короата, кроата, а по-французьки - карата, карати, “пінгвіновий ананас” 4 або навіть пінгвіновий байон.<br><br>У Мексиці, особливо Чіапас та Ідальго, фрукти відомі як тимбіріче, а фруктовий сік, поширений на популярних ринках, як агуа де сабор. У штаті Халіско фрукт відомий під кількома назвами, включаючи піньюела, кокуїстле або йокуістле, і його їдять у сирому вигляді або використовують як основу для соусу тако. Його також споживають у штаті Сакатекас, куди він імпортується з Халіско. У Перу сік висмоктується безпосередньо з фруктів.

V 62 BK (5 S)

5/ 5

<h2><strong>Насіння кактуса Pachycereus hollianus 'Blanco'</strong></h2> <h2><span style="color: #fc0000;"><strong>Ціна за упаковку з 5 насінин.</strong></span></h2> <p>Високий, зморщений, колоноподібний кактус, який досягне близько 6 м у висоту. Він характерний для мексиканських штатів Оахака і Пуебла, де росте в сухих листяних лісах і сухих чагарниках на висотах від 1500 до 1800 м.</p> <p>Його зелені гілки люто озброєні шипами, які спочатку червоні, але з віком стають сірими або чорними. Його великі білі квіти розкриваються протягом дня, а потім темно-фіолетові, їстівні плоди з білою м’якоттю.</p> <p>Pachicereus hollianus буде процвітати в жаркому, сухому кліматі і може переносити легкі заморозки, коли вони встановлені.</p>

CT 21 (5 S)